Куп.-1
Ничего, что гроза временами
Рвет и мечет раскатами грома…
Город пламенный не за горами -
Мы с Тобою почти уже дома.
Ничего, что теснины все уже
И шальные ветра свирепее -
Мы с Тобою все трудности сдюжим
И любые шторма одолеем.
Пр.
Сквозь густые тучи напролом,
В небо, озаренное огнями,
Держим путь и помним об одном -
Бог за нас, Бог в нас, Бог с нами!
Куп.-2
Ничего, что пронзительно воя
По пятам рыщут хищные звери…
Небеса не даются без боя
И победа за нами - я верю.
Ничего, что сгущаются тучи
И неистовей зло поднебесья -
Нас никто никогда не разлучит,
Мы с Тобой до конца будем вместе.
Послушать песню можно по адресу:
youtube.com/watch?v=SjgjOQdzXnU&ab_channel=AleksandrasS.N.
Александр С. Н.,
Вильнюс Литва
Родился в Литве в городе Вильнюсе, где живу и по сей день. Обращение к Господу произошло в 1995 году, в момент тяжелейшего жизненного кризиса и краха всех моих надежд. В Иисусе я обрел свободу и новую жизнь. Женат, имею дочку. Писать стал пробовать сравнительно недавно, по большей части псалмы и музыку к ним.
Мой канал на YouTube:
https://www.youtube.com/channel/UC3osqINgvPg2lK8xG_E-J2g/videos?sort=dd&view=0&shelf_id=0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
